9 березня — 210 років відчайдушному волелюбу Тарасу Шевченку. Українці досі виконують заповіт митця: «…Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…» і вишукують поміж рядків Шевченкових творів силу й віру для боротьби і перемоги.
Мабуть, мало знайдеться в Україні історичних осіб, окрім Тараса Григоровича Шевченка, чиє життя і діяльність так би ретельно вивчалися, а день його народження за значимістю наближався до національного свята. І це цілком зрозуміло, бо він, його життя і творчість стали символом української ідентичності.
Його поезію за життя і після смерті нерідко забороняли, а велику виставку художніх творів він «діждав» лише у 1911 році, коли на прохання власника першої типографії в Києві В.С.Кульженка власні твори Т.Г.Шевченка і твори, присвячені йому, дозволили експонувати у Київському міському музеї.
Відповідно до Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання У Черкаському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу протягом тижня було організовано та проведено ряд заходів викладачами Гущиною А.В., Козиряцькою Н.А., Назаренко І.Л., Горобець В.В. :
- літературно-мистецька композиція «З Шевченка починається весна…» за участю письменниці Катерини Вербівської;
- конкурс декламаторів поезій Т. Шевченка та про Шевченка;
- вікторина «Відомий і невідомий Тарас Шевченко»;
- відеоперерва «Пророчі слова Великого Кобзаря»;
- книжкова виставка «Ну що б, здавалося, слова..»;
- виставка студентських малюнків за творами Тараса Шевченка;
- радіогазети «Поезії Шевченка в українських піснях», «Шевченко і Черкаси»;
- музична перерва «Тарасове слово – вічне та пророче»;
- участь студентів в онлайн конкурсі «Кобзарева струна не вмирає»;
- екскурсія студентів до Музею «Кобзаря» Т.Г.Шевченка тощо.
Тарас Григорович завжди називав росіян зневажливо: «москалі». І невтомно попереджав про підступну кровожерливість й імперську загарбницьку ненаситність східного сусіда України, якого століттями називали званням «народу братського». Прислухайтеся до потаємних сенсів поміж Шевченкових рядків. Аж кров холоне від правдивості й точності зображуваних подій сучасної України пером людини, народженої понад два століття тому. Серце гріє одне: Тарас-провидець бачить перемогу України та українців над великим злом: рабами ми не були й повік не будемо. Берімо в руки «Кобзар», читаймо та заглиблюймося у зміст його невмирущої поезії. Він актуальний саме тепер, бо промовляє до українського народу в тяжкі хвилини сьогодення словами:
про напад росії на Україну:
…У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину….
(«Сон»).
…І про початок російської агресії на Сході України:
…Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава,
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує…
(«Полякам»)
