В четверту суботу листопада вся Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору 1932-33 років. У цей скорботний день ми згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу, вчинений комуністичним режимом. Голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою. Україна втратила мільйони своїх кращих синів та дочок – хліборобів, учених, творчу інтелігенцію
Головною причиною голодомору 1932—1933 рр. була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва. Адже сам Сталін визнавав, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте держава цілеспрямовано конфісковувала більшу їх частину, в т. ч. зерно, яке призначалося для насіннєвого, страхового і фуражного фондів, ігноруючи заклики і попередження українських представників з місць. Це прирекло мільйони людей на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як штучний.
Голод, що поширювався протягом 1932 р., набув найстрашнішої сили на початку 1933 р. За підрахунками дослідників, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини – 1 тис, щохвилини – 17.
Не оминув голодомор і Черкащину. За приблизними підрахунками жертвами голоду стали близько 150 тис. черкащан. Серед них було багато дітей, в багатьох селах позакривалися школи, бо не було кому до них ходити.
На жаль, уроки історії не вивчені та не опрацьовані. Росія сьогодні знову використовує голод та терор як свої інструменти в надії змусити українців до капітуляції. На окупованих територіях доступ до їжі та нормальних умов життя отримують лише ті люди, хто оформлює російські документи та співпрацю з ворогом. Українське зерно, що кормить пів планети, не можливо вивезти в достатніх обсягах через обстріли та загрози на морі.
Голодомор 1932-1933 рр. признаний багатьма країнами геноцидом української нації, сучасні дії росіян підпадають під статтю злочини проти людства та людяності. Мета, як і 90 років тому – знищити український народ, знищити нашу державу, знищити нашу волю.
Росіяни волали б знищити нашу історичну національну пам’ять, як вони свого часу нищили простих людей, щоб і духу не було, і згадки. Недаремно, в зруйнованому вщент Маріуполі, де люди голодують, був прибраний пам’ятник Голодомору. Але пам’ять людську не можливо стерти- вона запам’ятовує все.
Українці вижили в ті страшні часи Голодомору, вистояли перед жорнами тоталітарного режиму, зберегли свою націю, свою незламність та волю до свободи- вистоїмо і зараз – добро завжди перемагає зло, а світло темряву.
З метою вшанування жертв страшних трагедій: Голодомору 1932-1933 рр. та масових голодів 1921-1923 та 1946-1947 років, студенти та працівники закладу взяли участь в Загальноукраїнській акції «Засвіти свічку». Організовано відеоперерву «Голодомор 1932-1933 років: історія трагедії», перегляд фільму «Голодомор 1932-1933 рр. Постгеноцидний синдром» та з обговоренням для студентів груп ХТфб-6, СПфб-3, Тфб-3. У кабінеті історії оформлено виставку «Голодомор 1932-1933 рр.».
