Підлітковий вік – це перехідний етап між дитинством та дорослістю. Згідно з термінологією, яка застосовується в ООН, підлітки – це особи віком 10 – 19 років (ранній підлітковий вік – 10 –14 років; пізній підлітковий вік – 15 – 19 років).
Психологічні проблеми у підлітковому віці
Можна умовно виділити чотири великі групи підліткових психологічних проблем.
Прояв гіперсексуальності
Підлітковий період часто називається періодом статевого дозрівання, і це недарма. У цей час організм дитини поступово готується до виконання своїх природних функцій – створенню потомства. Разом із статевою системою розвивається і гормональна, тому підлітки намагаються більше дізнатися про секс. Часто саме в цьому віці з’являються перші статеві зв’язки, що може стати серйозною проблемою.
У дівчат гіперсексуальність часто проявляється як бажання стати привабливішою для протилежної статі. Тут з’являється своєрідний вибір одягу: джинси з екстра заниженою талією, глибокі декольте, оголені плечі та поперек, надмірний макіяж.
Що робити?
Батькам потрібно доступною мовою, але без зайвих подробиць спілкуватися з дітьми на тему сексу. Немає нічого ганебного в цих розмовах, буде гірше, якщо підліток дізнається про все у спотвореній формі від однолітків, або через незнання заразиться неприємним захворюванням або зіткнеться з вагітністю.
Спілкування на цю тему має бути чесним, бажано постаратися відповісти на всі питання, які виникають у дитини, що дорослішає. Важливо акцентувати увагу на контрацепції, наслідках ранніх статевих контактів, своєму першому досвіді, якщо він позитивний. Розмова має бути не у формі моралі, а у формі дружньої розмови. Краще – з батьком однієї статі.
Спроби самоствердитися
Підлітки намагаються довести дорослим свою значимість і незалежність від них, що іноді проходить досить радикально: втечі з дому, пристрасть до шкідливих звичок, шкільні прогули, конфлікти з дорослими, впертість у доказі своїх рішень, агресія у відповідь на спроби втрутитися у приватне життя. Все це, на думку дитини, допомагає їй продемонструвати свою дорослість собі та оточуючим.
Що робити?
При деструктивній поведінці важливо вчасно встановити з дитиною психологічний контакт, знайти необхідні слова і направити її потребу самореалізуватися у мирне русло: спорт, мистецтво, творчість. Якщо батьки відчувають, що вже не можуть самостійно вплинути на ситуацію, слід звернутися до фахівців –психологів і психотерапевтів.
Бажання злитися з групою однолітків
Ось тут як ніде проявляться плоди вашого виховання (або його відсутності), правильно обрана школа і навіть ваше особисте оточення. Адже залежно від того, до якої компанії потрапив підліток, він стане позитивним чи негативним героєм суспільства. Якщо його друзі прагнуть досягнень, то і він, швидше за все, слідуватиме за ними, щоби бути прийнятим. Якщо його однолітки виявилися «поганою компанією», націленою на кримінал, шкідливі звички, прогули школи, то навіть найзразковіший підліток почне поводитися так само з тією ж метою – бути прийнятим.
Психологи вважають, що вибір тієї чи іншої компанії дитиною залежить від її початкових інтересів, а також від ступеня близькості та довіри у стосунках із батьками. Якщо підлітку некомфортно у ній, то він, швидше за все, зв’яжеться з «поганою компанією», оскільки йому з ними спілкуватися простіше. Якщо ж підлітку в сім’ї вистачає поваги, тепла, кохання та розуміння, то він виростає вельми самодостатнім, йому не потрібно нікому нічого доводити, тому він не переживає, що підлітки з позитивними цілями його не приймуть: він вірить у себе та спілкується лише заради задоволення .
Що робити?
Для зниження ризику потрапляння дитини в «погану» компанію важливо підтримувати з нею емоційний звєязок, постійно з ним розмовляти на теми, що його цікавлять, демонструвати свою любов, але намагатися ненав’язливо тримати її поведінку в позитивному руслі, м’яко повідомляти про неприйнятність девіантної поведінки в суспільстві.
Слабкість, замкнутість, депресії, спроби суїциду
З цією проблемою соціалізації часто стикаються підлітки з низькою самооцінкою, відчуттям власної непотрібності та незначущості, слабкою нервовою системою. Вони не мають друзів у школі та за її межами, не йдуть на контакт з батьками та дорослими, відмовляються від колишніх захоплень та інтересів, відчувають проблеми спілкування. Часто вони перестають піклуватися про себе: дотримуватися гігієни, розчісуватися, вчасно їсти і спати. У сучасному світі найчастіше такі підлітки йдуть у віртуальний світ: анонімно спілкуються з однолітками в мережі, грають в онлайн-ігри та пропадають за комп’ютером цілий день.
Що робити?
Схильність до депресій зазвичай викликана схильністю до цього нервової системи, але загострення виникає і натомість нерозумінню та неприйняттю підлітка дорослими. При виникненні ознак депресії: апатії, постійного смутку, зменшення кількості контактів, думок про свою нікчемність, важливо вчасно розібратися в причинах і постаратися разом усунути їх. Якщо ситуація виходить з-під контролю, слід звернутися до психолога чи психотерапевта.
Поради батькам підлітків
Продуктивне спілкування
Скільки часу на тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих у середньому присвячують дітям не більше ніж 1,5 години на тиждень! І як сюди втиснути розмови до душі, походи до театру та на природу, читання книг та інші спільні справи? Це біда більшості батьків, котрі змушені проводити на роботі весь день, щоб заробити на сім’ю. Добре, якщо є бабусі та дідусі, здатні взяти на себе частину проблем виховання. А якщо їх нема?
Обов’язково подумайте, чим займатиметься ваша дитина в години, вільні від навчання та приготування уроків. Спортивні секції не просто займуть час, а допоможуть зміцнити здоров’я та розвинуть рухові навички та вміння. У будинку дитячої творчості можна навчитися шити, будувати літаки, писати вірші. Нехай у дитини буде свобода вибору заняття, але вона має твердо знати: часу на неробство і нудьгу у неї немає.
Підтримка
Зовсім без конфліктів із підлітком обійтися неможливо, але вирішувати їх краще конструктивно: обговорювати, разом шукати шляхи виходу, іноді йти на поступки та слухати думку підлітка. Чим більше батьки і вчителі тиснуть і намагаються «поставити на місце» людину, що дорослішає, тим сильніші її протести і витонченіші спроби довести свою значимість. При цьому пускати його поведінку на самоплив – теж не варіант, важливо підтримувати здорове спілкування без докорів та принижень у доброзичливій обстановці.
Любов та прийняття
Необхідно залишатися з дитиною в контакті, незалежно від її поведінки. Не ускладнювати ситуацію мораллю та приниженнями, не робити спроб повернути поведінку дитини до тієї, якою вона була в початковій школі. По-перше, це гальмує розвиток, а по-друге, провокує більш сильне відторгнення. У разі ситуацій, коли батьки розуміють, що не можуть впоратися самостійно, потрібно вчасно звертатися до фахівців – психологів і психотерапевтів. В іншому випадку підвищується ризик неблагополучних виходів із кризи: девіантна та злочинна поведінка, суїцид, клінічні депресії.