«Ця дитина просто не хоче вчитися!» – можна почути і від батьків, і від вчителів. Якби всі школярі мали високу мотивацію, проблем би було в рази менше. «Ви ж професіонали, ви і заохочуйте» – дорікають педагогам батьки. «Якщо дома не привчили вчитися, у школі з таким учнем доведеться мучитися» – відповідають учителі.
Вчені довели: немає дітей, які не хочуть нічим займатися. Вплив родини значний, адже найбільше чутлива до таких змін дитина в дошкільні роки. Та на дитину будь-якого віку можна впливати – на краще чи на гірше.
Діти, які здаються мало вмотивованими до навчання чи дослідницької діяльності, насправді мають розвинену мотивацію уникнення. Вона спонукає уникати небезпеки, ризику, негативу на кшталт критики чи низьких оцінок. За такого настрою налаштувати на довгострокову мету зовсім важко. Є другий вид мотивації – досягнення, яка направляє нас до винагороди, результату. За такого настрою можна розвивати цілеспрямованість, бажання отримати відкладене задоволення. Ці два види мотивації врівноважують один одного.
Мотиви для успішного та результативного навчання:
- Пізнавальні – прагнемо більше дізнатися.
- Комунікативні – через підвищення інтелектуального рівня розширюємо коло спілкування.
- Саморозвиток – розкриваємо свої таланти і здібності.
- Зовнішні – отримуємо заохочення.
- Емоційні – отримуємо позитивні емоції.
- Досягнення – пишаємося досягнутими результатами.
Мотивація до навчання розвивається не за один день. На це потрібно багато сил, часу і терпіння. У цьому батькам допоможуть наступні поради:
З’ясуйте причину низької мотивації. Залежно від того, що послужило причиною кризи, батьки повинні визнати і почати коригувати, виправляти свої помилки і допомогти дитині визначити її внутрішні утиски і страхи. Зробити спільні перші кроки на зустріч проблемі, шляхом її прийняття і усвідомлення.
Оцінюйте дитини не за результат, а за ті зусилля і старання, які вона прикладає під час виконання домашнього завдання. Хвалимо не за оцінки – хвалимо за наполегливість, посидючість, уважність, бажання виконати завдання. Хвалимо за ті якості характеру, які ви хочете розвивати в дитині і які допоможуть йому покращувати показники.
Замініть мотиваційні підкупи на заохочення. Замість того, щоб підкуповувати дитини і давати йому щось заздалегідь в обмін на обіцянку добре вчитися, заохочуйте додатковими бонусами і приємними сюрпризами його старання і хороші результати. Використовуйте спільні походи і розваги, як один з видів заохочень.
Покажіть дитині користь знань, отриманих у навчальному закладі. Не мотивуйте студента далекими і примарними цілями незрозумілими для його віку. Спробуйте розкрити потенціал вашої дитини і показати, як на практиці він може застосовувати отримані знання. Використовуйте інтереси дитини для розвитку в навчанні.
Мінімізуйте стреси. Навчіть дитину справлятися зі стресом. Розкажіть, як ви самі долали труднощі в школі і чого досягли, коли пройшли цей шлях. Розкажіть їй про свої шкільні невдачі і дитина не буде перебільшувати свої проблеми, і поступово навчиться з ними справлятися.
Дуже важливо пам’ятати, що будь-які оцінки – річ суб’єктивна. Це не показник здібностей і знань вашої дитини, а всього лише оцінка з боку вчителя. Допускайте право дитини на погані оцінки, завжди підтримуйте його, адже в першу чергу ви повинні бути йому другом і союзником.