В четверту суботу листопада вся Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору 1932-33 років. У цей скорботний день ми згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу, вчинений комуністичним режимом. Голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою. Україна втратила мільйони своїх кращих синів та дочок – хліборобів, учених, творчу інтелігенцію
Не оминув голодомор і Черкащину. За приблизними підрахунками жертвами голоду стали близько 150 тис. черкащан. Серед них було багато дітей, в багатьох селах позакривалися школи, бо не було кому до них ходити.
Голод, що поширювався протягом 1932 р., набув найстрашнішої сили на початку 1933 р. За підрахунками дослідників, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини – 1 тис, щохвилини – 17.
Це трагедія, масштаби якої неможливо збагнути! Голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить до сьогодні.
На жаль, уроки історії не вивчені та не опрацьовані. Росія сьогодні знову використовує голод та терор як свої інструменти в надії змусити українців до капітуляції. На окупованих територіях доступ до їжі та нормальних умов життя отримують лише ті люди, хто оформлює російські документи та співпрацю з ворогом. Українське зерно, що кормить пів планети, не можливо вивезти в достатніх обсягах через обстріли та загрози на морі.
Ракетні удари по цивільній інфраструктурі позбавляють мирне населення тепла, світла та води. Наші діти сидять під обстрілами в підвалах, не маючи доступа до достатньої кількості їжі, тепла, ліків та освіти. Наші неймовірні лікарі роблять операції при світлі ліхтариків, а вчителі ведуть уроки з розбомблених шкіл. Трагедія Маріуполя, Бучі, Ірпіня, Ізюма, Попасної показала, що методи росіян не змінилися, вони були і є терористами, вбивцями, катами. Зараз усвідомлення цього прийшло і до всього світу. Росію нарешті визнали державою- спонсором тероризму.
Голодомор 1932-1933 рр. признаний багатьма країнами геноцидом української нації, сучасні дії росіян підпадають під статтю злочини проти людства та людяності. Мета, як і 90 років тому – знищити український народ, знищити нашу державу, знищити нашу волю.
Росіяни волали б знищити нашу історичну національну пам’ять, як вони свого часу нищили простих людей, щоб і духу не було, і згадки. Недаремно, в зруйнованому вщент Маріуполі, де люди голодують, був прибраний пам’ятник Голодомору. Але пам’ять людську не можливо стерти- вона запам’ятовує все.
Як свого часу розповіді про злочини Голодомору передавалися від покоління до покоління, розповідалися пошепки- і збереглися, так і зараз – усі злочини документуються та зберігаються. Усі кати понесуть відповідальність перед судом людським та божим.
З метою вшанування жертв страшних трагедій: Голодомору 1932-1933 рр. та масових голодів 1921-1923 та 1946-1947 років – студенти та працівники закладу взяли участь в Загальноукраїнській акції «Засвіти свічку». Організовано відеоперерву «Голодомор 1932-1933 років: історія трагедії», перегляд та обговорення фільму «Голодомор 1932-1933 рр. Постгеноцидний синдром» для груп ХТфб-11, СПфб-7. В коледжі було оформлено виставки: в кабінеті історії – «Голодомор 1932-1933 рр.», в холі – «Стежини скорботи: Голодомор в Україні». Студенти групи ХТфб-10 відвідали годину історії «Крик болю і туги: Голодомор 32-33 років» в обласній бібліотеці для юнацтва ім. В. Симоненка.
Українці вижили в ті страшні часи Голодомору, вистояли перед жорнами тоталітарного режиму, зберегли свою націю, свою незламність та волю до свободи – вистоїмо і зараз. Добро завжди перемагає зло, а світло темряву!
