22 червня 1941 року розпочався найбільш кривавий період Другої світової війни, коли щодня гинули десятки тисяч людей, а загалом втратили життя мільйони українців. Цього дня вшановується жертовність нашого народу у боротьбі проти нацизму та його визначний внесок у перемогу Антигітлерівської коаліції.
22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить — і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із найдовших років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах українській землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Горем і болем ця мить увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українська земля понесла надзвичайні втрати. Загалом – це 8-10 млн. осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд. тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тис. сіл. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації.
На жаль, жахи цієї війни повторюються. 24 лютого 2022 р., як і 81 рік тому, Україна прокинулась від вибухів. Те, що здавалось неможливим, катострафічним, сталося – почалося широкомасштабне вторгнення з боку російської федерації. Наші діти з прикрою швидкістю вивчили сигнал повітряної тривоги, наші чоловіки, брати, батьки одягли однострій, наші жінки тримають тил на своїх тендітних плечах.
Міста Маріуполь, Буча, Ірпінь, Попасна, Сіверодонецьк, Бородянка та багато інших містечок та селищ знищені та зруйновані. Херсон, Бердянськ, Мелитополь, Нова Каховка та інші перебувають в окупації та зазнають пограбувань і знущань мирного населення.
Найстрашніше та найжахливіше – це смерть. Втрати нашого народу непоправні, гинуть і мирні мешканці, і воїни на полі бою. Ми втрачаємо цвіт нації, найкращих синів Батьківщини.
Наша сильна країна, наш непереможний народ тримається, воює, нищить ворога усім, чим може. До перемоги долучаються усі: від малечі, яка збирає на квадрокоптер, до сивих ветеранів, які закидають танки коктейлями Молотова.
Уроки історії повторюються. Настане день – і ми знову відсвяткуємо нашу Перемогу, як це було в Другій світовій. Кожен день, який ми вистояли, вигризли, протрималися, наближає нас до неї. Кожен підпалений ворожий танк, збитий літак, потоплений корабель робить нашу Перемогу реальнішою. Кожен український воїн воює на межі можливості за свою хату, за свій вишневий садок, за свою сім’ю. У ворога просто нема шансів.
Слава Україні! Героям Слава!